розквитатися

-а́юся, -а́єшся і рідко розкви́туватися, -уюся, -уєшся, док., розм.

1) Здійснити взаємні грошові розрахунки, розплатитися один з одним. || чим. Заплатити за що-небудь натурою.

2) перен. Покінчити, упоратися з якою-небудь справою. || Відмовитися, звільнитися від чого-небудь. || Позбутися чого-небудь.

••

Розквита́тися з життя́м — загинути, померти.

3) перен. Відплатити, помститися за вчинене зло, за кривду, образу і т. ін.